Зізнання у коханні

Про тебе я чула ще до нашої зустрічі, кажуть, ти жвава і злодійкувата. А ще гарна і дотепна. Однак твоє почуття гумору стало мені зрозумілим не одразу. Я не знала: цієї миті ти жартуєш чи кажеш серйозно? Але з самого початку ти була привітною і неймовірно щирою. Можливо, все тому, що ти поєднала у собі багато різних культур – українську, французьку, італійську, німецьку, єврейську, грецьку та інші.

У будь-якому разі ми вмить знайшли спільну мову, ти скоро познайомила мене зі своїми друзями, довірила мені свої таємниці. Багато днів і ночей ми провели у розмовах. Ти просто любиш поговорити, байдуже про що – про погоду, ціни на полуницю на Привозі чи жахливі затори. Ми швидко зійшлися. У будь-якому разі було відчуття, що ми вже давно знайомі. Мало відповідає дійсності і твоя «шахрайська» слава. Але все ж ти авантюристка. Ти завжди маєш хитрий план чи знаєш когось, хто допоможе вибратися з халепи, коли ти вкотре порушила правила. Ти полюбляєш витворяти таке, і мені це теж подобається: ця нерозважливість і спонтанність у тобі, але насамперед – твоя неймовірна життєрадісність та енергія.

З тобою ніколи не буває нудно, сидіти на місці – це не про тебе. Сьогодні опера, завтра – катакомби, далі – морська прогулянка, а ввечері – зустріч з друзями за смачним столом. Ти справжній гурман, та й сама ти готуєш  неймовірно смачно! Ти так не схожа на усіх тих, з ким я зустрічалася раніше. Навіть твій знаменитий гумор я не одразу вловлюю. Іноді ти навіть сама смієшся з моїх жартів, а потім питаєш, чи я часом не звідси.

Що довше я тебе знаю, то цікавішою і гарнішою ти мені видаєшся. Коли ми розлучаємося хоча б на мить, я невимовно за тобою сумую. І коли ми знову зустрічаємося, моє серце завмирає. Я знаю, що зарано. Ми знайомі усього два місяці. Але мені здається, що між нами не просто курортний роман. У нас справді може щось скластися! Я навіть хочу познайомити тебе зі своїми батьками. Вони тобі сподобаються, я розповідала їм про тебе лише хороше, моя кохана Одесо.